А біль Афгану – навіки В душі чомусь не замовкає.

2019-02-15

З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку. 30 років тому 15 лютого 1989 року сотні родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. Цей день ввійшов в історію.

Сьогодні ми дізнаємося про події, героїв цієї страшної війни і повинні пам’ятати тих, хто її пережив, хто недожив, недоспівав, недокохав.

За кожним воїном-афганцем – свій життєвий подвиг, своя доля. Виконували інтернаціональний обов’язок і наші земляки.

Щорічно воїн-афганець Петро Миколайович Базан є гостем наших заходів, де ділиться із підростаючим поколінням спогадами.

Вшановуємо пам’ять загиблого земляка Віталія Троцюка, який так і не повернувся до рідної хати.

Ми пам’ятатимо їх завжди.

Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає

А біль Афгану – навіки

В душі чомусь не замовкає.