Слово про Голодомор

2018-11-26

Кожної четвертої суботи листопада ми вшановуємо пам’ять рідних нам людей, яким через голод відібрали дар Життя. Дуже мало можемо для них зробити – хіба згадати їх, поручити їхні прискорбні душі Божому Милосердю та схилити голову перед їхнім терпінням.

Ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя,.

Ми мусимо пам’ятати, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторивя.

Озиратися у минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не роблять висновків, то вони будуть ходити по колу…

Ну що ж , настала наша черга

Складати жертву на вівтар борні,

За «Заповітом» розривать кайдани,

Кропити волю кровю ворогів.

Ми не зганьбили славу наших предків,

Нових Героїв дали небесам.

Кров на асфальті…

Безліч свіжих квітів…

Свободу не дарують просто так…